Якщо говорити про сам фільм, то він є більш жвавим, ніж "Тоні Ердманн" і справляє краще загальне враження. Принаймні, у "Квадраті" піднімаються проблеми сучасного мистецтва, недовіри людей один до одного та маркетингу. Вже з самого початку фільму головний герой іде на інтерв'ю та розмірковує щодо того, чи стає певна річ об'єктом мистецтва лише через те, що вона є експонатом музею. Насправді, для сучасного мистецтва це проблема доволі актуальна і важлива, хоча журналістка у фільмі і здивувалася подібним розмовам. Недовіра є центральною проблемою всього фільму, яка розкривається у великів кількості різних історій на різноманітних рівнях людського життя. Експонат "Квадрат" безпосередно пов'язаний з тим, що всередині нього люди рівні між собою та перебувають у стані довіри. Головний герой довіряє на початку фільму заклику про допомогу, через що втрачає майно і телефон. У іншому місці він також довіряє бездомній людині почекати його дочок та посидіти з покупками. У свою чергу, менеджер головного героя не вірить, що той знає її ім'я та що їхній статевий акт і справді закінчився еякуляцією, а люди у залі з симуляцією джунглів тривалий час не втручаються, аби допомогти жертві. Якщо вести мову про маркетинг, то у фільмі наявні два герої, які запропонували ідею відеоролику, який приверне увагу до виставки. Ролик був вдалим, проте мав шокуючі кадри, через які головний герой вирішив пійти у відставку.
Щодо відставки головного героя, до речі, то на цьому варто було б фільм і завершити, оскільки після цього розпочинається нібито інший фільм, значно гірший за попередній. Якщо перша половина йде жваво і більш-менш послідовно, то далі сцени затяжні і перериваються одна одною. Хвилин 20 ми бачимо як напівгола людина ходить по залі та лякає людей. Вона зображає дику тварину у джунглях, яка шукає жертву. Людина поводиться вкрай дивно і якось нереалістично все виглядає, коли вона за волосся тягне молоду тендітну жіночку, і жодної охорони чи поліції не з'являється. Більше того, ми бачимо як потім натовп розправляється з тією людиною, проте не знаємо, чим це завершується. Після того, як декілька осіб б'ють ту людину, ми бачимо темну вулицю зі сміттям, серед якого лежить щось схоже на людину у поліетиленовому пакеті, але ж це не має жодного сенсу, адже то була публічна подія, приховати мертве тіло не вдалося б. Сюжетна лінія з погрозливими листами жителям будинку, де знаходився крадій майна головного героя, загалом є вельми недопрацьованою і непослідовною. Неочікувано за хвилин 40 до завершення фільму з'являються доньки головного героя, вводиться нова сюжетна лінія успішного розлученого батька і двох дочок, яку вже якось запізно розкривати. З'являються деякі нові герої як провідні працівники музею, яких чомусь не було в кадрі раніше.
Елементи недопрацьованості були і в першій половині фільму, але під час другої вони стали значно більш разючими та помітними. Навіть видається дещо дивним, що фільм з такими дивними моментами отримав пальмову гілку, тоді як інший не менш цікавий недопрацьований фільм "Зменшення" був сприйнятий доволі жахливо.
Нарешті, скажемо про символи у фільмі, а, точніше, про найбільш помітний з них - квадрат. Квадратом не лише є певна область на площі біля музею та всередині нього на виставці. У фільмі ми багато разів бачимо довгі сходи у під'їзді, перила яких загортаються з кожним поверхом у квадратну спіраль. Ми бачимо квадрат у квадраті у квадраті і т.д. І сюжети з цими під'їздами пов'язані з базовою сюжетною лінією пограбування та погрозливих листів, що також відноситься до більш загальної проблеми життя людей у різних прошарках та недовіри і передсудів щодо один одного.
Ставлю фільму 7 з 10 і раджу подивитися нашим читачам. Принаймні, подивіться частину до того, як головний герой подає у відставку, вам сподобається!