Звернімося до фільмів окремо. «Богемна рапсодія» розповідає нам історію про становлення та розвиток групи Queen, переважно зосереджуючись на головному солісті Фредді Мерк’юрі. Фільм захоплює музикою, емоціями та переживаннями. Також він підіймає важливу проблему сексуальної орієнтації та прийняття себе такою людиною, якою ви є. Фредді помічає потяги не лише і не стільки до жінок, скільки до чоловіків. Він чітко не говорить про це відкрито, але переважно люди знають про це. Важливо розуміти, що людина не має соромитися своїх потягів. Хоча західний цивілізований світ вже майже прийшов до повного усвідомлення цього, державам на кшталт нашої досі потрібен час. Побутова гомофобія, не кажучи вже про зумовлене сексуальною орієнтацією насилля, не має бути припустимим у сучасному світі. Через фільми, в яких ми дізнаємося, як видатні особистості минулого, а також просто позитивні персонажі вигаданих історій були гомосексуалами, ми маємо наближатися до толерантності.

 «Народження зірки» розповідає нам історію музиканта-алкоголіка і талановитої дівчини, яку він зробив популярною. У фільмі на фоні ми бачимо клуб, де співають дреґ-квінз. Там немає питання дискримінації чи її відсутності, але коли ми бачимо це як щось адекватне та позитивне, це знов-таки відіграє роль у формуванні толерантного ставлення. Також головній героїні говорили, що їй не стати видатною співачкою через її ніс. Дрібниці та особливості зовнішності не мають грати роль там, де ключовими є інші якості. Цікава також ідея фільму, що в музиці треба мати, що сказати, і вміти це сказати так, щоб це почули інші. Для головного героя музика є засобом вираження власного буття. Саме через це він засмучується, коли героїня заради популярності змінює імідж, співає простіші пісні та танцює на сцені. Ми також бачимо, що зрештою вона погоджується з ним, адже у самому кінці фільму стає собою. І саме для цього моменту він і написав пісню, яку вона співає у фінальній сцені. Фільм добре продуманий, цікавий, глибокий та сумний. Шкода, що іноді люди здаються, не намагаються позбавитися від шкідливого та жити далі щасливим життям.

Якщо підсумувати, що фільми про музику насправді є фільмами про самовираження та прийняття самих себе та інших такими, якими вони є, якщо ці якості не шкодять безпосередньо вашому життю та, що важливіше, життю інших людей.